Вогонь, лід і Ганс Гербігер

Одного літнього ранку 1925 року майже кожен провідний вчений Австрії та Німеччини отримав простого і водночас зухвалого листа:

«Прийшла пора вибирати, ви з нами або проти нас. Гітлер розчистить політику, а Ганс Гербігер вимете неправдиві науки. Доктрина вічної криги буде знаком відродження німецького народу! Бережіться! Ставайте в наші ряди, поки не пізно!».

Ганс Гербігер, чоловік, про якого йшлося в листі, на той час розміняв сьомий десяток, носив величезну бороду і писав вкрай гидким почерком. Біографія цього одіозного німецького інженера епохи Третього Райху не вигадлива. Він народився у 1860 році в австрійській провінції Тіроль, закінчив технологічне училище у Відні й стажувався в Будапешті. Спочатку працював креслярем, потім фахівцем із компресорів. Саме в цей період Гербігер пережив певний містичний досвід. Якось, він спостерігав, як розплавлена сталь пролилася на промерзлу землю. Від швидкого нагрівання води земля вибухнула з деяким запізненням і великою силою. Молодого інженера осінило «геніальне» відкриття, що в основі всіх процесів Всесвіту лежить одвічне протистояння між льодом і вогнем. Тоді у Гербігера було безліч важливіших справ, але побачене відклалось у пам’яті. У 1894 році він спроектував інноваційний клапан для насосів і компресорів. Продаж ліцензії на патент американським і німецьким компаніям приніс Гербігеру великі статки, на які він відкрив власне підприємство «Hörbiger & Co», яке існує і понині. Однак, Перша світова війна фактично розорила перспективного вченого та підприємця.

Фрідріх Ніцше

Фрідріх Ніцше відомий широкому загалу як напівбожевільний філософ, що носив не симпатичні вуса і недолюблював жінок. Афористичний стиль та синкретизм його творів викликали неоднозначну реакцію сучасників. У якості філософа, Ніцше був досить непослідовним, за що колегами-академістами звинувачувався в ірраціоналізмі. З іншого боку, він дав суспільству настільки революційні ідеї, що його вплив відчутний протягом всього XX століття.

На початку своєї кар’єри Ніцше цікавився виключно філологією. Однак, він досить швидко розчарувався в лінгвістиці з її «байдужістю до істини та актуальних життєвих проблем».

Інтерес юного Фрідріха надовго захоплюють роботи Шопенгауера (вплив якого вирішальний у багатьох роботах). Але більш доленосною стала зустріч із Ріхардом Вагнером, учнем якого він стає і під чиїм впливом пише свою першу книгу «Народження трагедії, або Еллінство і песимізм».